Голодомор – акт геноциду Українського
народу, здійснений керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР
у 1932–1933 роках, шляхом організації штучного масового голоду, що
спричинив загибель мільйонів українців у сільській місцевості на території
Української СРР та Кубані, де переважну більшість населення становили українці,
з метою придушення українського національно-визвольного руху і фізичного
знищення частини українських селян. Через насильницьке вилучення продовольства,
блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом
України, згортання сільської торгівлі, репресії щодо незгодних тоталітарна
система створила для українців життєві умови, розраховані на їх вимирання.
Така політика режиму – злочин проти
людяності, який відповідає Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року про
запобігання злочину геноциду і покарання за нього. Визнання Голодомору
1932–1933 років геноцидом Українського народу законодавчо закріплено
Законом України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні»,
ухваленим Верховною Радою України 28 листопада 2006 року. Постановою
Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року підтверджено
висновки слідчих Служби Безпеки України щодо Й.Сталіна, В.Молотова,
Л.Кагановича, П.Постишева, С.Косіора, В.Чубаря, М.Хатаєвича, які умисно
організували геноцид частини української національної групи.
Багато десятиліть у СРСР тема
Голодомору перебувала під суворою забороною. Сталінський режим створив систему
приховування правди про свій злочин вбивства голодом мільйонів українців
у 1932–1933 роках. Тодішнє керівництво СРСР блокувало будь-яку
інформацію про реальну ситуацію в Україні. Воно свідомо дезорієнтувало світову
громадськість – мовляв, у них ніхто не голодує. Тим не менш, деякі
західні журналісти, що побували в оточеній залізною завісою й охопленій
голодом Україні, зуміли публікаціями донести світові правду про мільйони
голодних смертей. Про штучний голод у радянській Україні небезпечно було
писати не тільки у пресі, листах до партійних «вождів» або ж родичам
за кордон, а навіть у приватних щоденниках. Будь-яка необережна
нотатка могла зруйнувати життя, вилитися в десятиліття таборів ГУЛАГу. Та
попри всі небезпеки були люди, які не могли мовчати про цей злочин. Вони
намагалися в різний спосіб розповісти та зберегти правду, донести її до
світу. Ми називаємо їх «Людьми Правди». І цього року особливо вшановуємо
їх – за чесність і мужність.
Ці Люди за сферою діяльності абсолютно різні – від колгоспного
сторожа на Харківщині до Президента Ради Ліги Націй. Але усіх їх об’єднує
спільне прагнення – донести до суспільства правду про страшні злочини
комуністичної влади
Історична довідка
Чому українців убивали голодом? Після
Жовтневого перевороту впродовж 1917–1921 років на більшій частині
території колишньої Російської імперії владу захопили комуністи. Вони шляхом
прямої окупації знищили демократичну Українську Народну Республіку, проголошену
1917 року. Через запеклий опір українців комуністичний режим змушений був
для зміцнення свого становища в Україні піти на створення
у 1919–1920 роках квазідержави УСРР зі столицею у Харкові та
певні поступки українському національному рухові.
Україна в 1920-х роках переживала
культурний ренесанс. Під гаслом «Геть від Москви!» тут формувалися самобутні,
відмінні від російських, культурні традиції, орієнтовані на Європу.
Створювалася національна система освіти, обґрунтовувалася економічна концепція
України як автономного економічного організму. Проте до кінця цього періоду в СРСР
був встановлений тоталітарний комуністичний режим із суворою суспільною
ієрархією. Будь-який прояв незгоди або нонконформізму (як індивідуального,
так і малих і великих груп людей за професійною, національною,
релігійною, партійною ознаками) негайно жорстоко карався та придушувався.
Українська нація, яка була другою за чисельністю в СРСР, мала величезний
культурно-історичний спадок, власні славетні традиції державотворення, досвід
національно-визвольної боротьби. Широкі кола інтелектуалів та економічно
самостійне селянство не сприймали політики комуністичного керівництва. Тому за
мету було поставлено знищення українців як політичної нації, що могла поставити
питання про створення незалежної держави. Для досягнення цієї мети був обраний
жахливий інструмент – убивство голодом (див. інфографіку «Штучний Голод як
знаряддя знищення українців»).
Вшануємо память усіх загиблих.
